Ukrainian League Against Epilepsy

UKRAINE, 04655 KYIV, ST.FRUNZE 103-A

Markus Reuber, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF

Клініцисти, які займаються лікуванням нападів, знайомі з невизначеністю у всіх її формах: у цій медичній галузі більшість порад щодо діагностики, лікування, способу життя, особистого вибору і прогнозу будуть характеризуватися невизначеністю (1). Клінічні випадки в епілептичних центрах регулярно наражатимуть лікарів і пацієнтів на «епістемічну невизначеність» (через брак знань на рівні окремого пацієнта, загалом або навіть невідомих невідомих), «алеаторну невизначеність» (пов'язану з міжіндивідуальною біологічною, психологічною або соціальною мінливістю) і «лицарську невизначеність» (коли брак знань, що піддаються кількісній оцінці, означає, що ризики не можуть бути визначені кількісно). Невизначеності будуть пов'язані з непередбачуваністю результатів на рівні окремого пацієнта, неточністю доказів, конфліктом думок, браком інформації та складністю наявних даних (2).

Існують хороші поради щодо того, як боротися з невизначеністю на практиці (3), але бувають випадки, коли клінічні сценарії змушують пацієнтів і лікарів стикатися з бінарним вибором – «Це епілепсія?» / «Чи починати лікування протиепілептичними препаратами?»/ «Чи оперувати?»/ «Чи припинити лікування?». Іноді може існувати «третій шлях», наприклад, пошук додаткової інформації або відтермінування рішення з обдумуванням його наслідків, але часто вибір доводиться робити, незважаючи на тривалу невизначеність.

Одне з найбільш значущих джерел невизначеності в клінічній епілептології пов'язане з характером нападів у пацієнта. Ця невизначеність є особливо гострою, коли напади включають втрату усвідомлення, що обмежує інформацію про напади, доступну від самих пацієнтів. З трьох найпоширеніших причин тимчасової втрати усвідомлення - сінкопи, епілепсія та функціональні/дисоціативні напади (ФДН) - першу відносно легко відрізнити від двох інших на основі симптомів до і відразу після періоду втрати усвідомлення (4). Диференціація між епілепсією та ФДН на основі лише анамнезу пацієнта є набагато складнішою (5).
Мабуть, найважливішою подією в диференціації епілептичних нападів і ФДН, яку я особисто спостерігав протягом останніх трьох десятиліть, є більша доступність відеозаписів нападів в домашніх умовах. Мій вибір як редактора з поточного журналу «Seizure» - це мета-аналіз Cemal Karakas та ін., який засвідчує, що за оптимальних обставин такі відеозаписи мають чутливість для ідентифікації епілепсії 82%, специфічність 84% і дають можливість поставити діагноз епілепсії з відношенням шансів 24,7 (6). «Площа під кривою» для відеодіагностики була відмінною.

Звісно, є кілька обмежень: експерти (епілептологи) значно краще, ніж неспеціалісти (включно з неврологами загального профілю), уміли правильно розрізняти відеозаписи двох різних типів нападів. Крім того, не всі дослідження, включені в мета-аналіз, були проспективними, і можна стверджувати, що проспективні та ретроспективні дослідження не слід об'єднувати. Також незрозуміло, наскільки репрезентативними є досліджувані популяції пацієнтів із діагнозами, які встановлені за допомогою «золотого стандарту», а саме відео-ЕЕГ-моніторингу, порівняно з усією популяцією пацієнтів, з якими стикаються в епілептичному центрі.

Проте, оскільки домашні відеозаписи стали невід'ємною частиною інструментарію епілептолога, а доступ до комерційних і напівавтоматичних систем відеомоніторингу зростає, цей мета-аналіз усуває певну невизначеність щодо рівня достовірності того, що стало одним з найважливіших діагностичних інструментів в епілептології.

Література
(1) Han PKJ, Babrow A, Hillen MA, Gulbrandsen P, Smets EM, Ofstad EH. Uncertainty in health care: Towards a more systematic program of research. Patient Educ Couns 2019;102:1756-1766. (2) Han PK, Klein WM, Arora NK. Varieties of uncertainty in health care: a conceptual taxonomy. Med Decis Making 2011;31:828-38. doi: 10.1177/0272989x11393976. (3) Berger Z. Navigating the unknown: shared decision-making in the face of uncertainty. J Gen Intern Med. 2015 May;30(5):675-8. (4) Chen M, Jamnadas-Khoda J, Broadhurst M, Wall M, Grünewald R, Howell SJL, Koepp M, Parry SW, Sisodiya SM, Walker M, Hesdorffer D, Reuber M. Value of witness observations in the differential diagnosis of transient loss of consciousness. Neurology 2019, 92:e895-e904. (5) Wardrope A, Newberry E, Reuber M. Diagnostic criteria to aid the differential diagnosis of patients presenting with transient loss of consciousness: A systematic review. Seizure 2018,61:139-148. (6) Karakas C, Ferreira LD, Haneef Z. Use of video alone for differentiation of epileptic seizures from non-epileptic spells: A Systematic Review and Meta-analysis. Seizure 2023, 110:177-187.

Маркус Ройбер, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF

У 1520 році, у своїй останній великій роботі перед смертю, італійський художник епохи Відродження Рафаель зобразив на одній картині преображення Христа на горі Тавор і епілептичний напад молодого хлопця біля підніжжя гори. Поєднання Рафаелем цих двох сцен створює графічний зв'язок між двома історіями, які послідовно розповідаються в Біблії в трьох Євангеліях, так, ніби вони відбувалися в один і той же час (Matthew 17:14-21; Mark 9:17-29; Luke 9: 38-43). Таким чином, тимчасова «смерть» хлопчика, що пов'язана з його епілептичним нападом, стає візуальною метафорою тимчасової смерті Ісуса після його розп'яття і перед його вознесінням на небеса, що є центральним догматом християнської віри. [1]. Хоча в цих біблійних історіях епілептичний напад використовується як наративний інструмент для передачі ідеї воскресіння та життя після смерті, вже давно визнано, що епілепсія пов'язана зі значно підвищеним ризиком передчасної смерті. Стандартизовані коефіцієнти смертності, які пов'язані з епілепсією, коливаються від 1,6 до 3,0 у країнах з високим рівнем доходу [2] до 19,8 у країнах з низьким та середнім рівнем доходу [3]. Чоловіки, хворі на епілепсію, діти та підлітки, а також ті, хто не має доступу до медичної допомоги, раніше потрапляють в «особливий список» хворих - кандидатів на передчасну смерть [4]. Хоча епілепсія може бути просто маркером інших захворювань з їх власною надлишковою смертністю, тяжкості захворювання або соціально- економічних факторів ризику, пов'язаних з ранньою смертністю, вважається, що пов'язані з епілепсією смерті (в тому числі ті, яких можна було б уникнути) пояснюють до 50% надлишкової смертності серед молодих людей [5, 6]. Раптова несподівана смерть при епілепсії (SUDEP) визнана найпоширенішою причиною смерті серед молодих людей [4]. Незважаючи на численні дослідження смертності, які пов'язані з епілепсією в дитячому віці, опубліковані раніше, багато питань залишаються без відповіді, а деякі питання, на

які були отримані відповіді для певних груп населення в певний момент часу, потребують повторного розгляду, оскільки змінилися ризики для здоров'я, методи лікування та управління факторами ризику.

Мій вибір як редактора з поточного журналу «Seizure» - це когортне дослідження 1,191,304 дітей, які проживають у Великобританії, що проведене Christian Schnier та Robert Chin, яке робить подальший внесок у літературу про смертність, пов'язану з епілепсією в дитячому та підлітковому віці. [7]. Дослідження охопило дані про смертність за 13 994 916 людино-років. Трохи більше 3% дітей у когорті померли протягом досліджуваного періоду. Коефіцієнт смертності від усіх причин становив 4 / 1000 дітей на рік. Після поправки на стать і соціально-економічний статус, порівняно з дітьми того ж віку без епілепсії, це означало, що ризик смертності від усіх причин у молодих людей з епілепсією був збільшений у 50 разів. На відміну від середнього віку, коли самогубство є найпоширенішою причиною смерті, пов'язаної з епілепсією, майже всі смерті у дітей були класифіковані як «природні» - чверть з них були безпосередньо пов'язані з епілепсією.

Підвищений ризик смертності серед молодих людей, задокументований у цьому дослідженні, повинен викликати серйозне занепокоєння і сам по собі бути достатнім для того, щоб спонукати до розвитку і підтримки чутливих і спроможних служб охорони здоров'я для дітей і молодих людей з епілепсією. Однак нещодавно з'явилася думка, що дослідження, подібні до дослідження Schnier and Chin, можуть все ж таки занижувати справжню кількість смертей, пов'язаних з епілепсією, через неточності в кодуванні причин смерті. Припускають, що, особливо у маленьких дітей, ярлики «синдром раптової дитячої смерті» (SIDS) або «раптова несподівана смерть у дитинстві» (SUDC) могли бути застосовані тоді, коли насправді більш доречною або вірогідною причиною смерті міг бути SUDEP. [8].

Література: 1. Janz D, Epilepsy, viewed metaphysically: an interpretation of the Biblical story of the epileptic boy and of Raphael's Transfiguration. Epilepsia 1986;27: 316-322.

2. Thurman DJ, Logroscino G, Beghi E, Hauser WA, Hesdorffer DC, Newton CR, et al. The burden of premature mortality of epilepsy in high-income countries: a systematic review from the Mortality Task Force of the International League Against Epilepsy. Epilepsia 2017; 58:17–26. 3. Levira F, Thurman DJ, Sander JW, Hauser WA, Hesdorffer DC, Masanja H, et al. Premature mortality of epilepsy in low-and middle-income countries: a systematic review from the Mortality Task Force of the International League Against Epilepsy. Epilepsia 2017;58:6–16. 4. Trinka E, Rainer LJ, Granbichler CA, Zimmermann G, Leitinger M. Mortality, and life expectancy in Epilepsy and Status epilepticus—current trends and future aspects. Frontiers in Epidemiology 2023; https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fepid.2023.1081757 5. Sidebotham P, Hunter L, Appleton R, Dunkley C. Deaths in children with epilepsies: a UK-wide study. Seizure 2015;30:113-9. 6. Hanna NJ, Black M, Sander J, Smithson W, Appleton R, Brown S, Fish DR. National Sentinel Clinical Audit of Epilepsy-Related Death: Epilepsy–death in the shadows. London; 2002. 7. Schnier C, Chin R. Mortality in Children with Epilepsy: Cohort study using the Clinical Practice Research Datalink. Seizure 2023; please add bibliographic details. 8. Harowitz J, Crandall L, McGuone D, Devinsky O. Seizure-related deaths in children: The expanding spectrum. Epilepsia 2021; 62:570-582.

 


 

Markus Reuber, Academic Neurology Unit, University of Sheffield, Royal Hallamshire Hospital, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF

In 1520, in his last major work before his own death, the Italian renaissance artist Raphael depicted the transfiguration of Christ on Mount Tabor and the epileptic seizure of a young boy at the foot of the mountain in the same painting. Raphael’s combination of these two scenes creates a graphic link between two stories which are told successively in the Bible in three of the gospels, as if they had taken place at the same time (Matthew 17:14-21; Mark 9:17-29; Luke 9: 38-43). In this way, the transitory “death” of the boy associated with his epileptic seizure becomes a visual metaphor for the temporary death of Jesus after his crucifixion and before his ascendence to heaven which is a central tenet of Christian belief [1]. While an epileptic seizure is used as a narrative tool to communicate the idea of resurrection and life after death in these biblical stories, it has been recognised for a long time that epilepsy is associated with a significantly increased risk of premature death. Standardised mortality ratios associated with epilepsy range from 1.6 to 3.0 in high-income countries [2] to 19.8 in low- and middle-income countries [3]. Male patients with epilepsy, children and adolescents, as well as those without access to health care are at particular list of premature death [4]. While epilepsy may simply be a marker of other diseases with their own excess mortality, of disease severity or of socioeconomic risk factors associated with early death, epilepsy-related deaths (including avoidable epilepsy-related deaths) have been thought to explain up to 50% of the excess mortality in young people [5, 6]. Sudden Unexpected Death in Epilepsy (SUDEP) is recognised as the most common cause of death in young people [4]. Although there are numerous studies of the mortality associated with epilepsy in childhood have been published previously, many questions remain unanswered and some questions which have been answered for some populations at particular points in time need to be addressed again as health risks, treatments and the management of risk factors have changed.

My editor’s choice from the current volume of Seizure is a cohort study of 1,191,304 children living in Great Britain by Christian Schnier and Robert Chin which makes a further contribution to the literature on the mortality associated with epilepsy in childhood and adolescence [7]. The study captured mortality data from 13,994,916 person-years. Just over 3% of children in the cohort died during the study period. The all-cause mortality rate was 4/1,000 children per year. After adjustment for sex and socioeconomic status, compared to children of the same age without epilepsy, this meant that the all-cause mortality risk was increased by a factor of 50 in young people with epilepsy. Unlike in middle age, when suicide is the commonest cause of death associated with epilepsy, almost all of the deaths in children were classified as ‘natural’ – one quarter were directly attributed to epilepsy.

The increased mortality risk in young people documented in this study should give cause to serious concern and be sufficient in itself to prompt the development and maintenance of responsive and capable health services for children and young people with epilepsy. However, it has recently been argued that studies like the one by Schnier and Chin may still underestimate the true number of epilepsy-related deaths because of inaccuracies of the coded causes of death. It has been suggested that, especially in young children, labels of “sudden infant death syndrome” (SIDS) or “sudden unexpected death in childhood” (SUDC) may have been applied when SUDEP may actually have been a more appropriate or likely as a cause of death [8].

References: 1. Janz D, Epilepsy, viewed metaphysically: an interpretation of the Biblical story of the epileptic boy and of Raphael's Transfiguration. Epilepsia 1986;27: 316-322. 2. Thurman DJ, Logroscino G, Beghi E, Hauser WA, Hesdorffer DC, Newton CR, et al. The burden of premature mortality of epilepsy in high-income countries: a systematic review from the Mortality Task Force of the International League Against Epilepsy. Epilepsia 2017; 58:17–26. 3. Levira F, Thurman DJ, Sander JW, Hauser WA, Hesdorffer DC, Masanja H, et al. Premature mortality of epilepsy in low-and middle-income countries: a systematic review from the Mortality Task Force of the International League Against Epilepsy. Epilepsia 2017;58:6–16.

4. Trinka E, Rainer LJ, Granbichler CA, Zimmermann G, Leitinger M. Mortality, and life expectancy in Epilepsy and Status epilepticus—current trends and future aspects. Frontiers in Epidemiology 2023; https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fepid.2023.1081757 5. Sidebotham P, Hunter L, Appleton R, Dunkley C. Deaths in children with epilepsies: a UK-wide study. Seizure 2015;30:113-9. 6. Hanna NJ, Black M, Sander J, Smithson W, Appleton R, Brown S, Fish DR. National Sentinel Clinical Audit of Epilepsy-Related Death: Epilepsy–death in the shadows. London; 2002. 7. Schnier C, Chin R. Mortality in Children with Epilepsy: Cohort study using the Clinical Practice Research Datalink. Seizure 2023; please add bibliographic details. 8. Harowitz J, Crandall L, McGuone D, Devinsky O. Seizure-related deaths in children: The expanding spectrum. Epilepsia 2021; 62:570-582.

 

Markus Reuber, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF

 

За останні кілька століть значний прогрес у медицині залежав від клініко-патологічного методу – підходу, що пов'язує конкретні прояви хвороби із певними структурними та патофізіологічними процесами. Більш чітка диференціація медичних розладів та розпізнавання їхніх конкретних причин продовжує надихати на розробку нових та найбільш ефективних методів лікування. Однак є межі прогресу, якого можна досягти, відрізняючи хвороби одна від одної. Стає все очевиднішим, що не менш важливо вивчати зв'язки між «окремими» захворюваннями для більш повного розуміння їхньої патології і того, як вони впливають на окремих пацієнтів (1).

Ризики захворювання чи хронічної патології розподіляються не випадково. У той час як причини мультиморбідності охоплюють складні та взаємодіючі медичні, соціально-економічні, екологічні, поведінкові фактори та досвід, добре відомий той факт, що існують соціальні групи, схильні до більшого і меншого ризику всіх видів недуги (2). Крім неспецифічних факторів, що зумовлюють підвищений ризик захворювання в цілому (наприклад, неадекватне харчування, обмежений доступ до медичних послуг або хронічний стрес), між деякими захворюваннями існують більш прямі зв'язки.

У разі епілепсії двонаправлений зв'язок із психічними розладами в даний час добре відомий (2). На відміну від цього, розуміння зав’язків між епілепсією та серцево-судинними захворюваннями або між епілепсією та розладами кишечника – хоч і визнане– менш розвинене. Мій вибір як редактора з поточного журналу «Seizure», – це систематичний огляд, проведений Alexandra Gabrielsson та іншими, – робить важливий внесок у цю область, узагальнюючи результати восьми попередніх досліджень, що вивчають клінічно важливу, але широко ігноровану тему зв'язку між запорами та епілепсією (3). Основні висновки огляду полягають у тому, що у п'ять разів більше людей з епілепсією (ЛЗЕ) мають симптоми синдрому роздратованого кишківника (включаючи запор) і що більше третини ЛЗЕ скаржаться на функціональний запор. Повідомлялося, що запор є другим за поширеністю супутнім захворюванням у дітей з епілепсією. Також було показано, що він є поширеним побічним ефектом протинападових препаратів. Цікаво, що зв'язок між функціональними розладами кишківника та епілепсією може бути двоспрямованим: у двох дослідженнях було зафіксовано підвищений ризик запорів, що передують появі нападів.

Хоча ці дослідження повинні спонукати клініцистів, які працюють з ЛСЕ, ставити пацієнтам більше питань про їх звички, пов'язані з кишківником, і розглянути можливість модифікації лікування тих, кого турбують запори, вони також повинні спонукати дослідників вивчити зв'язки між двома анатомічно і за розвитком різними системами органів – кишківником та мозком. Є багато причин вважати, що епілепсія та функціональні розлади кишківника (включаючи запори) пов'язані не лише неспецифічними факторами, що опосередковують підвищений ризик мультиморбідності. Кишківник контролюється більш ніж 100 мільйонами нейронів і визнаний як «маленький мозок». Він має прямі аферентні та еферентні нейронні зв'язки з центральною нервовою системою. Нейрони кишківника мають іонні канали, глутаматні та ГАМК-рецептори, здатні пов'язувати протинападові препарати. І останнє, але не менш важливе - вісь «мікробіота-кишківник-мозок», яка не тільки може мати етіологічне значення, забезпечуючи можливий зв'язок між харчуванням, виснаженням, стресом та захворюваннями, включаючи епілепсію, а й потенційно може стати більш значущою для лікування епілепсії в майбутньому. 

Література:

  1. Gaitatzis A, Majeed A. Multimorbidity in people with epilepsy. Seizure 2023;107:136-145.
  2. Zhu Y, Edwards D, Mant J, Payne RA, Kiddle S. Characteristics, service use and mortality of clusters of multimorbid patients in England: a population-based study. BMC Med 18, 78 (2020). https://doi.org/10.1186/s12916-020-01543-8
  3. Hesdorffer DC, Ishihara L, Mynepalli L, et al. Epilepsy, suicidality, and psychiatric disorders: a bidirectional association. Ann Neurol. 2012;72:184–191.
  4. Gabrielsson A, Tromans S, Watkins L, Burrows L, Laugharne R, Shankar R. Poo Matters! A scoping review of the impact of constipation on epilepsy. Seizure 2023, please add bibliographic details.
  5. Mejía-Granados DM,Villasana-Salazar B, Lozano-García L, Cavalheiro EA, Striano P, Gut-microbiota-directed strategies to treat epilepsy: clinical and experimental evidence, Seizure 2021;90:80-89.

 

Markus Reuber, Academic Neurology Unit, University of Sheffield, Royal Hallamshire Hospital, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF

Over the last few centuries, much progress in medicine has depended on the clinicopathological method – an approach linking particular manifestations of illness with specific structural and pathophysiological processes. The better differentiation of medical disorders and recognition of specific causes continues to inspire the development of new and more effective treatments. However, there are limits to the progress that can be made by distinguishing diseases from each other. It is becoming increasingly clear that it is as important to study the links between “separate” disease entities to gain a fuller understanding of their pathology and how they affect individual sufferers (1).

The risks of illness or chronic disease are not distributed randomly. While the causes of multimorbidity encompass complex and interacting medical, socioecomomic, environmental, behavioural and experiential factors, the fact that there are societal clusters at greater and lower risk of all kinds of ill health is well-recognised (2). Beyond non-specific factors mediating an increased risk of disease in general (such as inadequate nutrition, poor access to medical services or chronic stress), there are more direct connections between some diseases.

In the case of epilepsy, the bidirectional relationship with mental health disorders is now well-established (2). In contrast, the understanding of links between epilepsy and cardiovascular disorders or between epilepsy and gut disorders – albeit recognised - is less well-developed. My editor’s choice article from the current volume of Seizure, a systematic scoping review by Alexandra Gabrielsson et al. makes an important contribution to the field by summarising eight previous studies exploring the clinically important but widely neglected topic of links between constipation and epilepsy (3). The key findings of the review are that up to five times as many people with epilepsy (PWE) have symptoms of irritable bowel syndrome (including constipation) and that over one third of PWE complain of functional constipation. Constipation was reported to be the second most common co-morbidity in children with epilepsy. It has also been shown to be a common side effect of antiseizure medications. Interestingly, the links between functional bowel disorders and epilepsy may be bidirectional: two studies documented a higher risk of constipation prior to the manifestation of seizures.

While these studies should prompt clinicians working with PWE to ask patients more questions about their bowel habits and to consider treatment modifications to those troubled by constipation, they should also encourage researchers to investigate the links between the two anatomically and developmentally distinct organ systems of gut and brain. There are many reasons to think that epilepsy and functional bowel disorders (including constipation) are not merely connected by non-specific factors mediating an increased multimorbidity risk. The gut is controlled by over 100 million neurons and recognised as the “little brain”. It has direct afferent and efferent neuronal links with the central nervous system. Gut neurons have ion channels, glutamate and GABA receptors capable of binding antiseizure medications. Last but not least there is the microbiota-gut-brain axis which may not only be aetiologically relevant by providing a possible link between nutrition, depravation, stress and diseases including epilepsy but which could, potentially, also become more relevant to the treatment of epilepsy in the future. 

References:

  1. Gaitatzis A, Majeed A. Multimorbidity in people with epilepsy. Seizure 2023;107:136-145.
  2. Zhu Y, Edwards D, Mant J, Payne RA, Kiddle S. Characteristics, service use and mortality of clusters of multimorbid patients in England: a population-based study. BMC Med 18, 78 (2020). https://doi.org/10.1186/s12916-020-01543-8
  3. Hesdorffer DC, Ishihara L, Mynepalli L, et al. Epilepsy, suicidality, and psychiatric disorders: a bidirectional association. Ann Neurol. 2012;72:184–191.
  4. Gabrielsson A, Tromans S, Watkins L, Burrows L, Laugharne R, Shankar R. Poo Matters! A scoping review of the impact of constipation on epilepsy. Seizure 2023, please add bibliographic details.

Mejía-Granados DM,Villasana-Salazar B, Lozano-García L, Cavalheiro EA, Striano P, Gut-microbiota-directed strategies to treat epilepsy: clinical and experimental evidence, Seizure 2021;90:80-89.

instagram logo icon    facebook icon 33

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

ULAE consult 2022 int6

 

ULAE online

 

 

> Develop expertise at any time <

 

> САЙТ <


Our contacts:

Tel: 38 (091) 309-2321, Fax: 38 (044) 468-1655

e-mail: adneuro1801@i.ua   

 2017 © Developed by - I.Hirman