ILAE activities
Today 4
Week 273
Month 1165
Музичук Людмила Едуардівна (1935-2000) – фундатор напряму професійної допомоги хворим на епілепсію, засновник одного з найперших на теренах СРСР спеціалізованих відділень для лікування епілепсії (1966), а згодом й Центру для хворих на епілепсію, ідеолог та перший Президент Української протиепілептичної Ліги (1995-2000). Після завершення навчання в школі та отримання атестату з золотою медаллю, Людмила вирішила вступити до медичного інституту в Харкові, де в зв’язку з роботою батька тоді мешкала сім’я. Успішно склала екзамени та була прийнята до першого курсу. Згодом сім’ю переводять до Києва і Людмила завершує навчання в Київському медичному інституті та отримує диплом спеціаліста з відзнакою.
Вже в інституті вона захоплюється лекціями проф. Я.П.Фрумкіна та вирішує обрати напрямом в інтернатурі «Психіатрія». Учениця та вихованиця школи Я.П.Фрумкіна, вона прийшла у психіатрію у 1958 році. З 1961 по 1964 роки займалася на кафедрі психіатрії Київського медичного інституту.
В 1966 році захистила дисертацію на тему «О бредовых синдромах при эпилепсии» та в тому ж році очолила відділення в структурі Київської психоневрологічної лікарні ім.. Павлова (зараз ТМО «Психіатрія»).
В очолюваному Людмилою Едуардівною відділенні завжди панувала атмосфера високої професійної моралі та людяності. Колеги, молоді лікарі, хворі відчували це та сприймали Людмилу Едуардівну не тільки як лікаря, який завжди знайде професійно-грамотне вирішення проблеми, але й як людину, яка зможе дати пораду та підтримати в складній ситуації.
У відділенні, а згодом й у Центрі, постійно велась стаціонарна, консультативна та наукова діяльність. Досвід спеціалістів Центру високо оцінювався як вітчизняними, так і закордонними колегами. Тому сумнівів у створенні організації, яка б об’єднала фахівців для ще більш якісної фахової допомоги хворим на епілепсію та сприяла налагодженню контактів з іноземними спеціалістами, у Людмили Едуардівни не було.
Отже, зібравши близько 23 спеціалістів з різних областей України, Л.Е. Музичук за підтримки співробітників Центру та керівництва лікарні у 1995 році проводить у Києві першу установчу конференцію нової організації – Української проти епілептичної Ліги (УПЕЛ), яка дуже швидко входить до складу Міжнародної протиепілептичної Ліги та посідає там чільне місце.
Вже у 1997 році на конференцію УПЕЛ в Києві на запрошення Президента Ліги Л.Е. Музичук приїздить Президент Міжнародної протиепілептичної Ліги проф. П.Вольф, а згодом й президенти проти епілептичних Ліг, професори, спеціалісти з інших країн, зокрема з Німеччини, Польщі, Чехії, Грузії, Білорусії, Росії, Вірменії, Таджикистану та ін. Стає можливим професійне спілкування на міжнародних симпозіумах, конференціях та конгресах, де була достойно представлена Україна та її фахівці, які займаються проблемою якісної допомоги хворим на епілепсію.
Музичук Л.Е. та її колеги неодноразово приймали участь у міжнародних науково-практичних заходах та щедро ділилися набутим досвідом, знаннями та ідеями.
Більше ніж 50 наукових робіт вийшло з-під пера Людмили Едуардівни, та могло бути й більше, якби не передчасна смерть.
Матеріал надано з архіву сім’ї Музичук Л.Е.
До ювілею Музичук Людмили Едуардівни!
85 років тому, 16 червня 1935 року, народилася видатний лікар ˗ психіатр, засновниця одного з перших спеціалізованих відділень, а потім і Центру для надання допомоги хворим на епілепсію, ідеолог та перший президент Української проти епілептичної Ліги ˗ МУЗИЧУК Людмила Едуардівна.
Учениця психіатричної школи професора Я.П.Фрумкіна. Вона прийшла в психіатрію у 1958 році. З 1961 по 1964 рік навчалася на кафедрі психіатрії Київського медичного інституту (сучасний університет ім. О.О.Богомольця).
У 1966 році Людмила Едуардівна захистила дисертацію на тему "О бредовых синдромах при эпилепсии". У тому ж році очолила, організоване нею, епілептологічне відділення в структурі Київської міської психоневрологічної лікарні (нині ТМО «Психіатрія»).
За ініціативи Людмили Едуардівни, яка розуміла необхідність впровадження нових підходів для надання професійної допомоги хворим на епілепсію та підвищення якості їх життя, у 1993 році епілептологічному відділенню було надано статус «Центру», тим паче що всі ці роки воно за напрямом діяльності таким і було: в ньому здійснювались як консультативна, так і стаціонарна допомога, здійснювалась наукова діяльність. Пацієнти отримували тут не тільки високопрофесійну допомогу, а й теплий, людський підхід; шукали та знаходили підтримку та поради. Рекомендації і слова Людмили Едуардівни мали для хворих «магічне» значення, вони їй довіряли заповітне, радилися з нею з будь-яких питань, навіть з тих, які, здавалося б, не мали ніякого відношення до хвороби.
Протягом багатьох років Людмила Едуардівна Музичук була членом Всесоюзної проблемної комісії з епілепсії. У 1995 році за її ініціативи і під безпосереднім керівництвом було створено Українську проти епілептичну Лігу, яка з 1997 року стала повноправним членом Міжнародної проти епілептичної Ліги.
Життя вирувало в ній повною чашею... Проживши так мало і в той же час здійснивши так багато… Вона до останнього свого дня працювала і не уявляла свого життя без роботи ... І за життя її особистість сприймалася як неординарна, легендарна. Яскраві риси характеру, в основі яких лідерство, впевненість у своїй правоті, чесність, безкомпромісність, глибока порядність поєднувалися з дивовижною добротою та людяністю...
Більше 50 наукових робіт вийшло з під її пера. Але найціннішим і дивним була її щоденна, повсякденна робота з пацієнтами та їх родичами. Неповторний стиль роботи, терплячість, дивовижна працездатність, унікальна пам'ять. Вона була вченим і лікарем з великої літери, прикладом в служінні людям для усіх майбутніх поколінь.
