Вибір редактора том 120: Тенденції смертності від епілепсії в США, 1979-2021 рр.

Markus Reuber, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF

Ми звикли думати про історію медицини як про історію постійного прогресу, коли
заходи громадського здоров'я (наприклад, забезпечення чистою питною водою), а
також медичні відкриття (наприклад, використання щеплень або антибіотиків для
профілактики чи лікування інфекцій) покращують здоров'я населення і збільшують
тривалість життя. Однак, після багатьох десятиліть стабільного покращення,
тривалість життя в деяких країнах з високим рівнем доходу в останні роки фактично
знижується (1-2). Наприклад, у США очікувана тривалість життя становила 47 років у
1900 році та 68 років у 1950 році. До 2019 року вона зросла до 79 років (3). Потім
очікувана тривалість життя знизилася до 77 років у 2020 році і ще більше впала до 76
років у 2021 році. Падіння очікуваної тривалості життя в США було найбільшим серед
корінних індіанців, чорношкірих та іспаномовних американців. Хоча визначити
конкретні причини цих спостережень складно, дві третини нещодавнього зниження
тривалості життя в США пов'язані з COVID, передозуванням наркотиків і випадковими
травмами (4).

Мій вибір як редактора з поточного випуску журналу «Seizure» розглядаються
довгострокові тенденції смертності в США, коли епілепсія була зареєстрована як
основна причина смерті, наприклад, через раптову несподівану смерть при епілепсії
(SUDEP), епілептичний статус, нещасні випадки під час нападів, хірургічні
ускладнення та потенційні супутні захворювання (5). Ці смерті будуть лише
підмножиною всіх тих, хто помер з діагнозом «епілепсія», але з причин, безпосередньо
не пов'язаних з їхнім судомним розладом. На основі даних про причини смерті та
демографічних даних, отриманих від Національного центру медичної статистики,
автори використали регресійну модель для опису змін у тенденціях смертності в США
з 1979 по 2021 рік. Смертність, скоригована на вік, у всіх етнічних групах спочатку
знижувалася протягом досліджуваного періоду. Однак з 2006 року кількість померлих
з діагнозом «епілепсія» почала зростати.

Стійке зростання смертності від епілепсії, безумовно, викликає занепокоєння. Хоча
частково це можна пояснити підвищенням рівня обізнаності про епілепсію та причини
смертності, пов'язані з епілепсією (особливо SUDEP), а також старінням
американського населення, той факт, що різниця у смертності між білими та небілими
американцями зростає, також натякає на наслідки нерівного доступу до медичної та
соціальної допомоги - або нерівномірного розподілу інших факторів ризику
смертності, пов'язаної з епілепсією. Найбільше занепокоєння викликає той факт, що
зростання смертності від епілепсії прискорюється, а відмінності між білим та іншими
групами населення ще більше збільшуються. Подальша робота буде необхідна для
того, щоб розплутати, що сприяє цим тенденціям і що можна зробити, щоб їх змінити.

Література:

1. https://www.ons.gov.uk/peoplepopulationandcommunity/birthsdeathsandmarriages/lif
eexpectancies/bulletins/nationallifetablesunitedkingdom/2020to2022
2. https://www.cdc.gov/nchs/data-visualization/mortality-trends/index.htm
3. https://www.cdc.gov/nchs/data/databriefs/db395-H.pdf
4. https://www.cdc.gov/nchs/data/vsrr/vsrr023.pdf
5. Liu Q, Zhao Q, Ji Q, Lv X, Huang X, Xu X, Zhan Y. Trends of mortality from
epilepsy in the United States, 1979-2021. Seizure 2024;120:83-88.

Вибір редактора том 119: Мета-аналітична оцінка ефективності та тривалості психотерапії дорослих з функціональними дисоціативними нападами.

Markus Reuber, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF

Останні три десятиліття спостерігається постійне зростання інтересу до того, що
Міжнародна протиепілептична ліга (ILAE) незабаром може назвати
функціональними/дисоціативними нападами (ФДН, коса риска у цьому позначенні
вказує на те, що терміни «функціональний» або «дисоціативний» можуть також
використовуватися самостійно). Цілком ймовірно, що цей інтерес спочатку був
викликаний тим, що кращий доступ до відео-ЕЕГ (і навчання на основі досліджень
відео-ЕЕГ) підвищив впевненість клініцистів у тому, що вони можуть більш чітко
відрізнити ФДН від епілепсії 1 . У міру зростання когорти пацієнтів дослідження, що
описували сприятливі, прискорюючі та увічнюючі психологічні, соціальні та
біографічні фактори, характеризували етіологію ФДН з дедалі більшою
достовірністю та деталізацією 2 .
Хоча це дослідження продемонструвало, що існує етіологічна гетерогенність 3 , ФДН
стали розуміти як мимовільну реакцію, подібну до умовного рефлексу 4 , що
зазвичай проявляється в контексті аномальної обробки емоцій 5 . Таке розуміння
ФДН дає чітке обґрунтування психологічної терапії, і на сьогоднішній день
опубліковано вражаючу кількість досліджень психологічного лікування. Однак,
хоча більшість експертів вважають їх лікуванням вибору, багато пацієнтів з ФДН
(навіть у країнах з високим рівнем доходу) все ще не можуть отримати доступ до
таких втручань 6 . Однією з важливих причин відсутності доступу є те, що
організаторів охорони здоров'я все ще потрібно переконати в ефективності такої
терапії.
Мій вибір як редактора з поточного тому журналу «Seizure», систематичний огляд і
мета-аналіз частоти і тяжкості нападів при психологічному лікуванні ФДН,
проведений Крісом Гаскеллом (Chris Gaskell) і співавторами, може допомогти в
цьому питанні. На основі попередньої роботи тієї ж групи, яка продемонструвала
покращення результатів без нападів, пов'язаних з психологічними втручаннями при
ФДН 7 , поточний мета-аналіз 44 досліджень за участю 1300 пацієнтів показав, що
об'єднана оцінка відсутності нападів наприкінці лікування становить 40%, а
об'єднаний показник покращення частоти нападів на ≥50% - 66%. Покращення не
було втрачено під час подальшого спостереження. На рівні групи об'єднане
покращення частоти нападів досягло помірного розміру ефекту (d = 0,53). Частота
епілептичних нападів зменшилася в середньому на 6,5 нападів на місяць.
Цей систематичний огляд і мета-аналіз також виявив слабкі сторони досліджень,
що вивчають ефективність психологічного лікування пацієнтів з ФДН. Понад три

чверті досліджень були визнані такими, що мають високий або середній ризик
упередженості (в основному через невеликий розмір дослідження та включення
несліпих обсерваційних досліджень). Це означає, що попереду ще багато роботи.
Однак найбільш вражаюче дослідження, яке сприяло висновкам Гаскелла та ін.
(дослідження CODES, що включало рандомізацію 368 пацієнтів) 8 , мало низький
ризик упередженості.
У поєднанні з тим фактом, що пацієнти з групи психологічного втручання в цьому
дослідженні показали значно кращі результати, ніж пацієнти, які отримували лише
стандартну медичну допомогу, у 9 з 17 результатів (і не показали гірших
результатів у жодному), робота Гаскелла та ін., сподіваємось, забезпечить більшій
кількості пацієнтів з ФДН ще один крок до отримання доступу до лікування, яке
може їм допомогти.

Література

1 Reuber, M. & Elger, C. E. Psychogenic nonepileptic seizures: review and update.
Epilepsy and Behavior 2003; 4: 205-216.
2 Brown, R. J. & Reuber, M. Psychological and psychiatric aspects of psychogenic non-
epileptic seizures (PNES): A systematic review. Clin Psychol Rev 2016;45: 157-182.
3 Hingray, C. et al. Heterogeneity of patients with functional/dissociative seizures:
Three multidimensional profiles. Epilepsia 2022; 63: 1500-1515.
4 Brown, R. J. & Reuber, M. Towards an integrative theory of psychogenic non-
epileptic seizures (PNES). Clin Psychol Rev 2016; 47, 55-70.
5 Williams, I. A., Levita, L. & Reuber, M. Emotion dysregulation in patients with
psychogenic nonepileptic seizures: A systematic review based on the extended
process model. Epilepsy Behav 2018; 86, 37-48.
6 Hingray, C. et al. Access to diagnostic and therapeutic facilities for psychogenic
nonepileptic seizures: An international survey by the ILAE PNES Task Force. Epilepsia
2018; 59, 203-214.
7 Gaskell, C. et al. A meta-analytic review of the effectiveness of psychological
treatment of functional/dissociative seizures on non-seizure outcomes in adults.
Epilepsia 2023; 64 , 1722-1738.
8 Goldstein, L. H. et al. Cognitive behavioural therapy for adults with dissociative
seizures (CODES): a pragmatic, multicentre, randomised controlled trial. Lancet
Psychiatry 2020 7, 491-505.

Вибір редактора том 118: Перешкоди та сприятливі фактори для
медичних працівників, які надають допомогу вагітним жінкам з
епілепсією: Систематичний огляд та наративний синтез.

Markus Reuber, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення неврології,
університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop Road, Sheffield, S102JF

Студенти-медики, які відвідують мою амбулаторію, часто бувають вражені (або,
можливо, краще сказати: приголомшені), коли усвідомлюють, наскільки їхнє
розуміння того, що таке епілепсія, відрізняється від реальних проблем, з якими
стикаються пацієнти з цим захворюванням. Хоча розмови про напади або
протинападові препарати, безумовно, присутні в більшості зустрічей, інші питання
часто є більш нагальними. Пацієнти можуть не мати нападів вже дев'ять місяців,
але все ще не можуть знайти роботу, бо їм не можна водити машину. Інші бояться
виходити на вулицю, якщо у них станеться напад у громадському місці. Пацієнти
можуть звертатися по допомогу з симптомами депресії, оскільки їхній сімейний
лікар занепокоєний тим, що антидепресанти підвищують епілептізацію головного
мозку. Жінкам може знадобитися порада щодо методів контрацепції, які не
взаємодіють з їхніми ліками від епілепсії або протинападовими препаратами.
Окрім усвідомлення того, що напади, хоч і займають лише незначну частину життя
людини, мають глибокий вплив на багато інших аспектів життя, студенти
дізнаються, що епілепсія впливає не лише на самих пацієнтів, але й на їхні сім'ї та
соціальне оточення.
Одним із сценаріїв, в якому обидві ці особливості епілепсії - те, що мова йде не
лише про основні симптоми самого захворювання, але й про те, що вона також
впливає на людей, близьких до людини з епілепсією, - особливо актуальні, є
вагітність. Вагітність може бути «природним» явищем у життєвому циклі ссавців,
але з поважних причин вона стала дуже медикаментозною. У розвинених країнах
вагітним жінкам доводиться орієнтуватися в системі медичної та пологової
допомоги, яка може стати досить складною, якщо у них є певні захворювання. Хоча
вагітність може бути ускладнена епілепсією (1), вагітність також є «золотою
можливістю» для жінок з цим захворюванням переглянути та оптимізувати свій
діагноз і лікування (2). Однак для того, щоб цей процес спрацював, жінки повинні
знати, як отримати доступ до консультації, лікарі повинні бути обізнані з доказами,
які вони повинні надавати, а постачальники послуг різних спеціальностей або
організацій повинні спілкуватися і співпрацювати один з одним.
Мій вибір як редактора з поточного випуску журналу «Seizure» - систематичний
огляд Anna Hughes та ін. - дає уявлення про те, як можна оптимізувати допомогу під
час вагітності (3). З п'яти тем лише одна є фасилітаційною. Кілька з 16 оригінальних
публікацій, які були використані в огляді, виявили високий рівень мотивації лікарів

до покращення послуг. Чотири теми виявили перешкоди. Незважаючи на те, що
знання про лікування епілепсії під час вагітності загалом досить добрі, практикуючі
лікарі можуть мати труднощі із застосуванням цих знань в індивідуальних
обставинах. Передача знань може бути складною, особливо коли пацієнтки мають
інтелектуальні труднощі. Необхідність розподілу допомоги між фахівцями з
епілепсії та акушерами створює проблеми взаємодії. І - останнє, але не менш
важливе - у клініцистів мало часу, а ресурсів (включаючи настанови) може не
вистачати. Крім того, різні настанови можуть суперечити одна одній.
Читачів, які прагнуть вирішити проблеми та максимально використати «золоту нагоду»
для покращення результатів вагітності, а також лікування епілепсії у жінок після
вагітності, відсилаємо до багатопрофільної статті, раніше опублікованої в журналі
«Seizure», яка містить конкретні рекомендації для пацієнтів з епілепсією, акушерів та
акушерок, неврологів та спеціалізованих медичних сестер з епілепсії, фармацевтів,
лікарів відділень невідкладної допомоги, лікарів первинної медичної допомоги та
членів комісії з питань епілепсії (2).

Література
(1) Shahla M, Aytan M. Clinical characteristics, seizure control, and delivery outcomes in
pregnant women with focal and generalized epilepsies. Seizure 2024;117:67-74
(2) Leach JP, Smith PE, Craig J, Bagary M, Cavanagh D, Duncan S, Kelso ARC, Marson AG,
McCorry D, Nashef L, Nelson-Piercy C, Northridge R, Sieradzan K, Thangaratinam S,
Walker M, Winterbottom J, Reuber M. Epilepsy and Pregnancy: For healthy
pregnancies and happy outcomes. Suggestions for service improvements from the
Multispecialty UK Epilepsy Mortality Group. Seizure 2017;50:67-72.
(3) Hughes A, Weckesser A, Danny E, Junaid F, Nelson-Piercy C, Black M, Allotey J,
Thangaratinam S, Dyson J. Barriers and facilitators to healthcare practitioners
providing care for pregnant women with epilepsy: A systematic review and narrative
synthesis. Seizure 2024;118:38-46.