Ukrainian League Against Epilepsy

UKRAINE, 04655 KYIV, ST.FRUNZE 103-A

Вибір редактора том. 115: Використання спеціалізованих служб з
епілепсії та показники дотримання режиму прийому протинападових
препаратів у когорті людей з епілепсією, які звертаються за невідкладною
допомогою.


Markus Reuber, доктор медичних наук, академічне відділення
неврології, Університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшир, Glossop
Road, Шеффілд, S10 2JF


Деякі історії не нові, але їх потрібно повторювати, перш ніж вони
матимуть належний ефект. Вибір мого редактора з тому 115 « Seizure» —
одна з таких історій. Дослідження, проведене Mohamed Taha et al, описує
лікування та результати 266 послідовних звернень до відділень невідкладної
допомоги, пов’язаних із нападами, у лікарнях у великому міському районі
Шотландії. (1) Розлади психічного здоров’я в анамнезі (зафіксовані у 35%
звернень до відділень невідкладної допомоги) та активне надмірне вживання
алкоголю та/або рекреаційних наркотиків (спостерігалося у 25% зверненнь)
були визначені як фактори ризику виникнення нападів у екстрених випадках.
Відвідування відділення невідкладної допомоги було показником поганого
результату. Один із 20 пацієнтів, яких спостерігали у відділенні невідкладної
допомоги з невідкладним нападом, помер протягом року після відвідування.
Майже половина виявлених смертей (42,3%) були пов’язані з недостатнім
дотриманням режиму прийму препаратів проти нападів. Неврологічний
персонал (швидше за все, лікарі-неврологи, які навчаються) брав участь лише
в трохи більше чверті відвідувань невідкладної допомоги. Коли вони це
зробили, вони запропонували змінити лікування в більшості випадків (60%).

Ці спостереження не є новими. Попередні дослідження у Великій
Британії показали, що напади є найпоширенішою невідкладною
неврологічною ситуацією, що призводить до звернень до лікарні (що
становить 0,7% позапланових госпіталізацій) (2). Незважаючи на те, що
епілептичні напади є явним маркером гострої неврологічної патології, інші
дослідження показали, що неврологи беруть участь лише в оцінці або
лікуванні меншості випадків (3). Також загальновизнано, що в пацієнтів з
уже існуючою епілепсією недостатня прихильність до лікування є однією з
найпоширеніших причин відвідування відділення невідкладної допомоги з
припадками, і що недотримання прихильності до терапії пов’язане з
триразовим збільшенням смертності (4).

Причина, по якій цю історію потрібно розповісти ще раз, полягає в
тому, що альтернативні шляхи надання медичної допомоги, спрямовані на
відновлення зв’язку пацієнтів, які переживають екстрені напади, до
відповідних спеціалізованих служб, а не просто транспортування їх до
відділення невідкладної допомоги, – були описані, але рідко реалізовані (5).
Постачальники неврологічних послуг все ще занадто часто втрачають

можливість покращити лікування нападів, епілептичних розладів і патологій,
що призвели до них. Звичайно, одного тільки внеску неврологів буде
недостатньо, щоб задовольнити всі медичні, соціальні та психічні потреби
пацієнтів, які звертаються з нападами в відділення невідкладної допомоги,
але це може зробити значний внесок у покращення якості лікування та його
результатів.

Вибір редактора, том 114: Нормалізація та перехресна валідація
розширеного профілю небажаних явищ (E AEP) у великій когорті пацієнтів з епілепсією.

Markus Reuber, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення
неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop
Road, Sheffield, S10 2JF

У 2005 році МПЕЛ та МБЕ спільно розробили концептуальне визначення епілепсії як "розладу мозку, що характеризується стійкою схильністю до виникнення епілептичних нападів, а також нейробіологічними, когнітивними, психологічними та соціальними наслідками цього стану" (1). Хоча у 2014 році це визначення було уточнено за допомогою "практичного клінічного визначення", воно не було скасоване (2). Оскільки напади не є єдиним проявом епілепсії, усунення нападів не може бути єдиною метою лікування. Особливо, коли напади не вдається повністю контролювати за допомогою лікування, часто стає очевидним, що необхідно знайти баланс між впливом нападів і побічними ефектами лікування. Дійсно, серед пацієнтів з епілепсією, які продовжують страждати від нападів, якість життя, пов'язана зі здоров'ям, тісніше пов'язана з
психічним і когнітивним благополуччям, а також іншими фізичними симптомами, які не пов'язані з нападами, ніж з частотою або тяжкістю нападів (3).

Якщо можливі "нецільові" ефекти лікування епілепсії (головним чином протиепілептичних препаратів, ПЕП) настільки важливі для того, наскільки добре люди почуваються і функціонують - як їх виявляти і контролювати? Для того, щоб охопити широкий спектр потенційних побічних ефектів (включаючи такі симптоми, як втома, зміна настрою, проблеми з рівновагою і зором, сповільненість мислення, безсоння,
вегетативні зміни, шкірні висипання), було розроблено ряд переліків, таких як Шкала оцінки неврологічних і системних побічних ефектів (N&SAERS) (4) і Профіль побічних ефектів (AEP) (5).

Але що робити пацієнтам і лікарям у разі виявлення певного симптому? - Для того, щоб зробити правильний вибір щодо зміни ліків або корекції дози, пацієнти та лікарі повинні зробити висновки про причину цих симптомів. Багато потенційних побічних ефектів ПЕП є поширеними у "здоровій" загальній популяції. Вони також можуть бути проявами захворювання головного мозку, що викликає епілептичні напади, або
супутніх захворювань. У всіх цих випадках може не бути необхідності або користі у зміні ПЕП, які роблять корисний внесок у контроль нападів у пацієнта. Хоча рандомізовані плацебо-контрольовані дослідження вчать нас про профілі побічних ефектів препаратів на груповому рівні, інформація, отримана з таких досліджень про побічні ефекти, не дає нам багато чого про те, чи пов'язаний симптом, про який повідомляє конкретний пацієнт у клініці, з прийомом ПЕП, чи ні.

Мій вибір як редактора з поточного випуску журналу «Seizure» - це ретроспективне порівняння Helmstaedter et al. великого набору клінічних даних, зібраних у пацієнтів з резистентною до лікування епілепсією з використанням розширеної версії AEP (E AEP), з даними E AEP, отриманими на великій вибірці загальної популяції (6). Нормалізація EAEP дозволяє припустити, що від однієї до двох третин симптомів за шкалою E AEP, про які повідомляють пацієнти, навряд чи пов'язані з прийомом ПЕП. Хоча майбутній аналіз поздовжніх змін E AEP, пов'язаних з конкретними медикаментозними змінами, може надати додаткову інформацію про ймовірні взаємозв'язки між ПЕП і симптомами, про які повідомляють пацієнти, ця робота робить важливий крок вперед в аналізі потенційних побічних ефектів ПЕП, про які повідомляють пацієнти. Використання нормалізованого аналізу симптомів, про які повідомляють пацієнти, має допомогти лікарям і пацієнтам приймати кращі рішення, коли вони обмірковують, чи варто вносити зміни в прийом ПЕП через можливі побічні ефекти.

Література
(1) Fisher RS, van Emde Boas W, Blume W, et al. Epileptic seizures and epilepsy:
definitions proposed by the International League Against Epilepsy (ILAE) and the
International Bureau for Epilepsy (IBE). Epilepsia 2005;46:470–472.
(2) Fisher RS, Acevedo C, Arzimanoglou A, Bogacz A, Cross JH, Elger CE, Engel J Jr,
Forsgren L, French JA, Glynn M, Hesdorffer DC, Lee BI, Mathern GW, Moshé SL,
Perucca E, Scheffer IE, Tomson T, Watanabe M, Wiebe S. ILAE official report: a
practical clinical definition of epilepsy. Epilepsia. 2014 Apr;55(4):475-82.
(3) Rawlings GH, Brown I, Reuber M. Predictors of health-related quality of life in
patients with epilepsy and psychogenic nonepileptic seizures. Epilepsy Behav
2017;68,153-58.
(4) Cramer JA, Steinborn B, Striano P, Hlinkova L, Bergmann A, Bacos I, Baukens C, Buyle
S. Non-interventional surveillance study of adverse events in patients with epilepsy.
Acta Neurol Scand 2011; 124:13-21.
(5) Baker, G.A., Jacoby, A., Frances, P. and Chadwick, D.W. The Liverpool Adverse Drug
Events Profile. Epilepsia 1995; 36:559.
(6) Helmstaedter C, Meschede C, Mastani S, Moskau-Hartmann S, Rademacher M, von
Wrede R, Witt J-A. Normalization and cross-sectional validation of an extended
Adverse Event Profile (E AEP) in a large cohort of patients with epilepsy. Seizure.
2023 Nov 22;114:9-17.

Вибір редактора том 113: Аналіз екзома, зосереджений на генах, 

пов’язаних з епілепсією, у дітей та дорослих

із раптовою нез’ясованою смертю.

Markus Reuber, доктор медичних наук, академічне відділення неврології, Університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшир, Glossop Road, Шеффілд, S10 2JF

Коли Дарвін описував його основні принципи, «природний відбір» вважався ключовим рушієм еволюційних змін – ідея, яку Герберт Спенсер у 1864 році охарактеризував як «виживання найпристосованіших». Основна
ідея полягала в тому, що особи або види, які краще пристосовані до свого середовища, мають відносну репродуктивну перевагу над своїми конкурентами. Відтоді ми дізналися набагато більше про взаємодію між генами та середовищем. Ми почали розуміти, як епігенетичні механізми можуть сприяти успадкуванню вивчених моделей поведінки – і, таким чином, як досвід наших предків може гарантувати, що ми будемо оптимально підготовлені до середовища, яке ми успадкували від них (1). 

Паралельно з еволюцією нашої генетичної адаптації до навколишнього середовища відбувалася еволюція її розуміння. Цю еволюцію зумовила наша низька толерантність до нездатності зрозуміти те, що відбувається з нами або навколо нас. Як вид і як індивіди ми маємо велике бажання пояснити свій досвід. Ми маємо набагато більшу ймовірність засмучуватися через події, які ми не можемо пояснити, ніж через ті, яким у нас є пояснення (навіть якщо це пояснення неправильне).

Один контекст, у якому це стає очевидним у клінічній медицині, — це коли людина помирає несподівано й без пояснення причин. У дітей цей сценарій називається раптовою смертю немовляти (SID), у дорослих –
раптовою несподіваною смертю (SUD). Хоча багато хто може віддати перевагу раптовій і несподіваній смерті для себе, ніж смерті після тривалого періоду страждань, смерть часто завдає особливої травми тим, хто
залишився, коли вона є несподіваною та непоясненою. 

Мій вибір редактора з поточного тому Seizure – це стаття Sarah E. Buerki et al. вивчення можливих пояснювальних генетичних внесків у SID та
SUD (2). Попередні генетичні посмертні дослідження в основному зосереджувалися на генах, пов'язаних з кардіоміопатіями та серцевими аритміями. Потенційно релевантні генетичні варіанти в таких генах були
виявлені приблизно у 20% осіб, чия смерть була класифікована як SID, з аналогічними показниками виявлення у дорослих, які померли SUD (3-5). Гени, пов’язані з серцевою патологією, також досліджувалися у людей, які, як вважалося, померли від SUD у контексті епілепсії (SUDEP): нещодавній огляд таких досліджень повідомляв про вірогідну частоту виявлення патогенних генів близько 11% (6).

Генетичне посмертне дослідження Buerki et al. Особливо зосереджено на 365 варіантах, пов’язаних з епілепсією – на підставі того, що певна частка SUD може бути пов’язана з SUDEP, а не головним чином серцевими
причинами. Ймовірні патогенні варіанти були виявлені в 19/155 (12,2%) випадків SID і в 6/45 (13,3%) випадків SUD. Потенційна актуальність цього відкриття підтверджується спостереженням про те, що генетичні варіанти, пов’язані з епілепсією, частіше виявлялися в підгрупі випадків SUD, які, ймовірно, були пов’язані з епілепсією (тобто SUDEP): 4 з цих 9 випадків (44,4%) виношував такі варіанти. Звичайно, наявність генетичного варіанту, пов’язаного з епілепсією, не означає, що всі ці особи мали епілептичні припадки або померли від SUDEP. Однак цей висновок підтверджує ідею про те, що SUDEP може пояснити більше випадків SID та SUD, ніж передбачалося раніше, і що більший пріоритет слід приділяти профілактиці SUDEP через покращення послуг з лікування епілепсії.


Посилання
(1) Ladd-Acosta C, Fallin MD. The role of epigenetics in genetic and environmental epidemiology. Epigenomics 2016;8:271-83.
(2) Buerki SE, Haas C, Neubauer J. Exome analysis focusing on epilepsy- related genes in children and adults with sudden unexplained death. Seizure. 2023; 113:66-75.
(3) Neubauer J, Lecca MR, Russo G, Bartsch C, Medeiros-Domingo A, Berg er W, Haas C. Post-mortem whole-exome analysis in a large sudden infant death syndrome cohort with a focus on cardiovascular and metabolic genetic
diseases. Eur J Hum Genet. 2017;25:404-409.
(4) Tester DJ, Wong LCH, Chanana P, Jaye A, Evans JM, FitzPatrick DR, Evans MJ, Fleming P, Jeffrey I, Cohen MC, Tfelt-Hansen J, Simpson MA, Behr ER, Ackerman MJ. Cardiac Genetic Predisposition in Sudden Infant Death
Syndrome. J Am Coll Cardiol. 2018;71:1217-1227.
(5) Guo L, Torii S, Fernandez R, Braumann RE, Fuller DT, Paek KH et al. Genetic Variants Associated With Unexplained Sudden Cardiac Death in Adult White and African American Individuals. JAMA Cardiol. 2021;6:1013-1022.
(6) Chahal CAA, Salloum MN, Alahdab F, Gottwald JA, Tester DJ, Anwer LA, So EL, Murad MH, St Louis EK, Ackerman MJ, Somers VK. Systematic Review of the Genetics of Sudden Unexpected Death in Epilepsy:
Potential Overlap With Sudden Cardiac Death and Arrhythmia-Related Genes. J Am Heart Assoc. 2020;9:e012264.

instagram logo icon    facebook icon 33

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

ULAE consult 2022 int6

 

ULAE online

 

 

> Develop expertise at any time <

 

> САЙТ <


Our contacts:

Tel: 38 (091) 309-2321, Fax: 38 (044) 468-1655

e-mail: adneuro1801@i.ua   

 2017 © Developed by - I.Hirman