Маркус Ройбер, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF
Сьогодні загальновизнано, що вплив вальпроату натрію на немовлят в утробі матері може спричинити не лише серйозні вади розвитку, які можна виявити при народженні, що, ймовірно, є наслідком тератогенного впливу на ранніх стадіях вагітності, але й менш помітні порушення розвитку мозку, які проявляються у вигляді незначного дефіциту когнітивних або соціальних функцій у подальшому житті (1). Однак шлях від відкриття протинападових властивостей препарату до реалізації політики щодо зниження ризику внутрішньоутробного впливу вальпроату був довгим: вальпроєва кислота була вперше синтезована в 1882 році, але її ефекти, що пригнічують напади, були виявлені тільки завдяки щасливому випадку в 1963 році (2). Вальпроат був вперше схвалений для лікування епілепсії у Франції в 1967 році, а перше контрольоване дослідження довело його ефективність у 1975 році (3). Про дозозалежний ризик серйозних вад розвитку у немовлят, які зазнали впливу вальпроату в утробі матері, було вперше повідомлено на початку 1980-х років (4). Хоча зв'язок між внутрішньоматковою експозицією вальпроатів, зниженням вербального IQ та підвищеним ризиком поведінкових проблем у дітей був вперше описаний у 2004 році (5), лише у 2018 році Європейське агентство з лікарських засобів рекомендувало застосовувати вальпроати жінкам дітородного віку, якщо їхня епілепсія не реагує на інші АЕП, і якщо вони беруть участь у програмі запобігання вагітності (1).
Наразі регуляторні органи розглядають питання про те, чи повинні вони швидше реагувати на подібні занепокоєння щодо топірамату. Топірамат був вперше синтезований у 1979 році. Його протинападовий потенціал був припущений завдяки його хімічній структурі та багатообіцяючим результатам в обмежених експериментах на тваринах, і його розробка як ППН розпочалася в 1986 році. Великого комерційного успіху він набув після того, як отримав схвалення FDA у 1996 році. (6). Однак до 2008 року реєстри вагітності визначили топірамат як ймовірну причину вроджених вад розвитку (особливо розщеплення піднебіння) (7), а до 2014 року було продемонстровано зв'язок зі зниженою вагою при народженні. (8).
Мій вибір як редактора з поточного журналу «Seizure» - це когортне дослідження 28 дітей, які зазнали впливу топірамату внутрішньоутробно, зафіксоване в британському реєстрі вагітності. (9). У цьому дослідженні Rebecca Knight та її колег опитали матерів про їхніх дітей віком від 2,5 до 17 років на момент оцінки. Шестеро дітей, які отримували топірамат, народилися малими для свого гестаційного віку, і чотирьом з них було поставлено діагноз "розлад аутистичного спектру" (значно більше, ніж очікувалося, враховуючи фоновий показник поширеності у Великобританії близько 1%). Були виявлені значні зв'язки між вагою при народженні, дозою топірамату та оцінкою за шкалою адаптивної поведінки Вайнланда - третє видання (VABS-III).
Дослідження Knight et al. доповнює нещодавні дані двох інших досліджень, які вказують на зв'язок між топіраматом і розладами нейророзвитку: популяційного дослідження медичних записів у скандинавських країнах, яке продемонструвало підвищений ризик розладів аутистичного спектру (10), і попереднього когортного дослідження, яке вказує на підвищений ризик порушення здатності до навчання серед дітей, які приймали топірамат (n=27) (11). Хоча підтвердження цих даних було б бажаним, цілком можливо, що незабаром топірамат приєднається до вальпроату як ППН, які не слід застосовувати під час вагітності, якщо є можливість альтернативного лікування.
Література
- Davies P, Reuber M, Grunewald R, Howell S, Dickson J, Dennis G, Shanmugarajah P, Tsironis T, Brockington A. The impact and challenges of the 2018 MHRA statement on the use of sodium valproate in women of childbearing age during the first year of implementation, in a UK epilepsy centre. Seizure 2020;79:8-13.
- López-Muñoz F, Baumeister AA, Hawkins MF, Alamo C. The role of serendipity in the discovery of the clinical effects of psychotropic drugs: beyond of the myth. Actas Esp Psiquiatr 2012;40:34-42.
- Richens A, Ahmad S. Controlled trial of sodium valproate in severe epilepsy. Br Med J 1975;4(5991):255-6.
- DiLiberti JH, Farndon PA, Dennis NR, Curry CJ. The fetal valproate syndrome. Am J Med Genet 1984;19:473-81.
- Adab N, Kini U, Vinten J, Ayres J, Baker G, Clayton-Smith J, Coyle H, Fryer A, Gorry J, Gregg J, Mawer G, Nicolaides P, Pickering L, Tunnicliffe L, Chadwick DW. The longer term outcome of children born to mothers with epilepsy. J Neurol Neurosurg Psychiatry 2004;75:1575-83.
- Maryanoff BE. Phenotypic Assessment and the Discovery of Topiramate. ACS Med Chem Lett 2016;7:662-5.
- Hunt S, Russell A, Smithson WH, Parsons L, Robertson I, Waddell R, Irwin B, Morrison PJ, Morrow J, Craig J; UK Epilepsy and Pregnancy Register. Topiramate in pregnancy: preliminary experience from the UK Epilepsy and Pregnancy Register. Neurology 2008;71:272-6.
- Veiby G, Daltveit AK, Engelsen BA, Gilhus NE. Fetal growth restriction and birth defects with newer and older antiepileptic drugs during pregnancy. J Neurol 2014;261:579-88.
- Knight R, Craig J, Irwin B, Wittkowski A, Bromley RL. Adaptive behaviour in children exposed to topiramate in the womb: an observational cohort study. Seizure 2023, please add bibliographic details.
- Bjørk MH, Zoega H, Leinonen MK, Cohen JM, Dreier JW, Furu K, Gilhus NE, Gissler M, Hálfdánarson Ó, Igland J, Sun Y, Tomson T, Alvestad S, Christensen J. Association of Prenatal Exposure to Antiseizure Medication With Risk of Autism and Intellectual Disability. JAMA Neurol. 2022 Jul 1;79(7):672-681.
- Bech LF, Polcwiartek C, Kragholm K, Andersen MP, Rohde C, Torp-Pedersen C, Nielsen J, Hagstrøm S. In utero exposure to antiepileptic drugs is associated with learning disabilities among offspring. J Neurol Neurosurg Psychiatry 2018;89:1324-1331.
Markus Reuber MD PhD, Academic Neurology Unit, University of Sheffield, Royal Hallamshire Hospital, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF
It is now well-recognised that the exposure of babies to sodium valproate in the womb may not only cause major malformations, detectable at birth, that are likely to result from teratogenic effects in the early parts of pregnancy but also more subtle abnormalities of brain development manifesting as slight deficits of cognitive or social functioning in later life (1). However, the journey from the discovery of the antiseizure properties of the drug to the implementation of policies to reduce the risk of in-utero exposure to valproate has been a long one: Valproic acid was first synthetised in 1882, but its seizure suppressing effects were only discovered by serendipity in 1963 (2). Valproate was first approved for the treatment of epilepsy in France in 1967, with a first controlled trial proving its effectiveness in 1975 (3). A dose-dependent risk of major malformations in babies exposed to valproate in the womb was initially reported in the early 1980s (4). Although the link between intra-uterine valproate exposure, a reduction in verbal IQ and increased risk of behavioural problems in children was first described in 2004 (5), it was not until 2018 that the European Medicines Agency recommended that valproate should only be used in women of childbearing age if their epilepsy has not responded to other ASMs, and if they are enrolled in a pregnancy prevention programme (1).
Regulatory agencies are currently considering whether they should respond more quickly to similar concerns about topiramate. Topiramate was first synthesised in 1979. Its anticonvulsant potential was surmised because of its chemical structure and promising results in limited animal experiments, and its development as an ASM started in 1986. It became a great commercial success after it had received FDA approval in 1996 (6). However, by 2008, pregnancy registers had identified topiramate as a likely cause of congenital malformations (especially cleft palate) (7), and by 2014 a link with reduced birth weight had been demonstrated (8).
My editor’s choice from the current volume of Seizure, is a cohort study of 28 children whose exposure to topiramate in utero had been captured by the UK pregnancy register (9). In this study Rebecca Knight and her collaborators interviewed mothers about their children aged 2.5 to 17 at the time of assessment. Six topiramate-exposed children were born small for gestational age, and four had been diagnosed with Autism Spectrum Disorder (considerably more than expected, given a UK background prevalence rate of about 1%). Significant associations were observed between birthweight, topiramate dose and Vineland Adaptive Behaviour Scale-Third Edition (VABS-III) assessment scores.
The study by Knight et al adds to recent evidence from two other studies suggesting a link between topiramate and neurodevelopmental disorders: a population-based healthcare records study from the Nordic countries demonstrating an increased risk of autistic spectrum disorder (10) and a previous cohort study indicating an increased risk of learning disability among topiramate-exposed children (n= 27) (11). While confirmation of these findings would be desirable, it may well be that topiramate will soon join valproate as an ASM which should not be used in pregnancy if alternative treatment is possible.
References
- Davies P, Reuber M, Grunewald R, Howell S, Dickson J, Dennis G, Shanmugarajah P, Tsironis T, Brockington A. The impact and challenges of the 2018 MHRA statement on the use of sodium valproate in women of childbearing age during the first year of implementation, in a UK epilepsy centre. Seizure 2020;79:8-13.
- López-Muñoz F, Baumeister AA, Hawkins MF, Alamo C. The role of serendipity in the discovery of the clinical effects of psychotropic drugs: beyond of the myth. Actas Esp Psiquiatr 2012;40:34-42.
- Richens A, Ahmad S. Controlled trial of sodium valproate in severe epilepsy. Br Med J 1975;4(5991):255-6.
- DiLiberti JH, Farndon PA, Dennis NR, Curry CJ. The fetal valproate syndrome. Am J Med Genet 1984;19:473-81.
- Adab N, Kini U, Vinten J, Ayres J, Baker G, Clayton-Smith J, Coyle H, Fryer A, Gorry J, Gregg J, Mawer G, Nicolaides P, Pickering L, Tunnicliffe L, Chadwick DW. The longer term outcome of children born to mothers with epilepsy. J Neurol Neurosurg Psychiatry 2004;75:1575-83.
- Maryanoff BE. Phenotypic Assessment and the Discovery of Topiramate. ACS Med Chem Lett 2016;7:662-5.
- Hunt S, Russell A, Smithson WH, Parsons L, Robertson I, Waddell R, Irwin B, Morrison PJ, Morrow J, Craig J; UK Epilepsy and Pregnancy Register. Topiramate in pregnancy: preliminary experience from the UK Epilepsy and Pregnancy Register. Neurology 2008;71:272-6.
- Veiby G, Daltveit AK, Engelsen BA, Gilhus NE. Fetal growth restriction and birth defects with newer and older antiepileptic drugs during pregnancy. J Neurol 2014;261:579-88.
- Knight R, Craig J, Irwin B, Wittkowski A, Bromley RL. Adaptive behaviour in children exposed to topiramate in the womb: an observational cohort study. Seizure 2023, please add bibliographic details.
- Bjørk MH, Zoega H, Leinonen MK, Cohen JM, Dreier JW, Furu K, Gilhus NE, Gissler M, Hálfdánarson Ó, Igland J, Sun Y, Tomson T, Alvestad S, Christensen J. Association of Prenatal Exposure to Antiseizure Medication With Risk of Autism and Intellectual Disability. JAMA Neurol. 2022 Jul 1;79(7):672-681.
- Bech LF, Polcwiartek C, Kragholm K, Andersen MP, Rohde C, Torp-Pedersen C, Nielsen J, Hagstrøm S. In utero exposure to antiepileptic drugs is associated with learning disabilities among offspring. J Neurol Neurosurg Psychiatry 2018;89:1324-1331.
Markus Reuber, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF
У 2005 році МПЕЛ визначила епілепсію як «розлад мозку, що характеризується стійкою схильністю до виникнення епілептичних нападів, а також нейробіологічними, когнітивними, психологічними та соціальними наслідками цього стану». (1). Хоча епілепсія не визнається повністю як комплексне нейробіологічне захворювання головного мозку, при якому розвитку нападів часто передують когнітивні, психологічні або психіатричні симптоми (2), це визначення епілепсії охоплює найважливіші наслідки епілепсії, не пов'язані з нападами, які принаймні для тих людей, у яких епілептичні напади не можуть бути повністю куповані за допомогою лікування, мають більший вплив на якість життя, пов'язане зі здоров'ям, ніж частота або тяжкість нападів власними силами. (3).
У визначенні епілепсії МПЕЛ 2014 відсутні будь-які згадки про прояви епілепсії, не пов'язані з нападами. В даний час епілепсія визначається як «захворювання головного мозку, що визначається ... принаймні двома неспровокованими (або рефлекторними) нападами, що відбуваються з інтервалом >24 годин, ... одним неспровокованим (або рефлекторним) нападом і ймовірністю подальших нападів, аналогічною загальному ризику рецидиву (не менше 60%) після двох неспровокованих нападів, що відбуваються протягом наступних 10 років… [або] діагнозом синдрому епілепсії». (4).
Відсутність згадки про нейробіологічні, когнітивні, психологічні та соціальні аспекти цього багатогранного захворювання викликає особливий жаль, оскільки (як зазначають автори визначення 2014 року) «визначення епілепсії впливатиме на діагностику та лікування як у багатих ресурсами, так і в бідних ресурсами країнах». Не характеризуючи епілепсію ширше як складне нейропсихіатричне захворювання та обмежуючись нападами, визначення 2014 року є втраченою нагодою для людей з епілепсією та для клініцистів, зацікавлених у наданні комплексного лікування, спрямованого на покращення якості життя пацієнтів, а не просто на зменшення нападів».
Мій вибір як редактора з поточного журналу «Seizure» – це проспективне клінічне дослідження Rui Zhong та ін., в якому вивчалися предиктори розвитку медикаментозно резистентної епілепсії, включаючи депресію та тривогу, у пацієнтів з нападами на момент постановки діагнозу епілепсії (5). Підтверджуючи результати попереднього дослідження (6), у цій роботі показано, що наявність депресії на момент встановлення діагнозу епілепсії втричі підвищує ймовірність того, що напади виявляться резистентними до лікарських препаратів. Пацієнти з депресією та тривогою на момент постановки діагнозу в п'ять раз частіше не відповідали на протиепілептичні препарати, ніж пацієнти, які не мали жодного з цих поширених «коморбідностей» епілепсії.
Ця стаття має допомогти зробити майбутні моделі прогнозування медикаментозно-резистентної епілепсії більш точними та сприяти більш ранньому розгляду таких методів лікування, як хірургічне лікування епілепсії. Можливо, ця стаття також переконає більше клініцистів оцінювати психічне здоров'я своїх пацієнтів із нападами та підвищить ймовірність того, що наступне визначення епілепсії МПЕЛ визнає помилковість зведення епілепсії до захворювання, що характеризується нападами, і натомість повністю охоплюватиме всі аспекти епілепсії (з нападами або без нападів), включаючи двонаправлений зв'язок між нападами, психічним здоров'ям, когнітивними та соціальними проблемами. І останнє, але не менш важливе: ця стаття може спонукати дослідників до вивчення питання про те, чи може терапія депресії та тривоги на етапі діагностики епілепсії покращити результати протиепілептичного лікування.
Література
- Fisher RS, van Emde Boas W, Blume W, Elger C, Genton P, Lee P, Engel J Jr. Epileptic seizures and epilepsy: definitions proposed by the International League Against Epilepsy (ILAE) and the International Bureau for Epilepsy (IBE). Epilepsia. 2005;46:470-2.
- Hesdorffer DC, Ishihara L, Mynepalli L, Webb DJ, Weil J, Hauser WA. Epilepsy, suicidality, and psychiatric disorders: a bidirectional association. Ann Neurol. 2012;72:184-91.
- Rawlings GH, Brown I, Reuber M. Predictors of health-related quality of life in patients with epilepsy and psychogenic nonepileptic seizures. Epilepsy Behav. 2017;68:153-158.
- Fisher RS, Acevedo C, Arzimanoglou A, Bogacz A, Cross JH, Elger CE, Engel J Jr, Forsgren L, French JA, Glynn M, Hesdorffer DC, Lee BI, Mathern GW, Moshé SL, Perucca E, Scheffer IE, Tomson T, Watanabe M, Wiebe S. ILAE official report: a practical clinical definition of epilepsy. Epilepsia. 2014;55:475-82.
- Zhong R, Chen Q, Li N, Zhang X, Lin W. Psychiatric symptoms predict drug-resistant epilepsy in newly treated patients. Seizure 2022, please add bibliographic details.
- Hitiris N, Mohanraj R, Norrie J, Sills GJ, Brodie MJ. Predictors of pharmacoresistant epilepsy. Epilepsy Res. 2007;75:192-6.
Markus Reuber MD PhD, Academic Neurology Unit, University of Sheffield, Royal Hallamshire Hospital, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF
In 2005 the ILAE defined epilepsy as “a disorder of the brain characterized by an enduring predisposition to generate epileptic seizures, and by the neurobiologic, cognitive, psychological, and social consequences of this condition” (1). While not fully recognising epilepsy as a complex neurobiological disorder of the brain in which the development of seizures is often preceded by cognitive, psychological or psychiatric symptoms (2), this definition of epilepsy did embrace the most important non-seizure sequelae of epilepsy which, at least for those individuals whose epileptic seizures cannot be stopped completely with treatment, have greater effects on health-related quality of life than seizure frequency or severity itself (3).
The 2014 ILAE definition of epilepsy dropped any reference to non-seizure manifestations of epilepsy. Epilepsy is currently defined as “a disease of the brain defined by … at least two unprovoked (or reflex) seizures occurring >24 h apart, …one unprovoked (or reflex) seizure and a probability of further seizures similar to the general recurrence risk (at least 60%) after two unprovoked seizures, occurring over the next 10 years … [or the] diagnosis of an epilepsy syndrome” (4).
The failure to mention the neurobiologic, cognitive, psychological, and social aspects of this multifaceted disease is particularly regrettable because (as the authors of the 2014 definition point out) “the definition of epilepsy will affect diagnosis and treatment in both resource-rich and resource-poor societies”. By not characterising epilepsy more broadly as a complex neuropsychiatric disease and by restricting the focus on seizures, the 2014 definition represents a missed opportunity for individuals with epilepsy and for clinicians interested in offering a holistic treatment service aiming to improve patients’ quality of life rather than simply reducing their seizures.
My Editor’s Choice from the current volume of Seizure is a prospective clinical study by Rui Zhong et al. exploring predictors of the development of drug resistant epilepsy – including depression and anxiety - in patients newly presenting with seizures at the time of their epilepsy diagnosis (5). Confirming the findings of a previous study (6), this paper demonstrates that the presence of depression at the point of diagnosis of epilepsy makes it three times more likely that the seizure disorder will prove drug resistant. Patients with depression and anxiety at diagnosis were five times more likely not to respond readily to antiseizure medication than patients with neither of these common “comorbidities” of epilepsy.
This paper should help to make future prediction models of drug resistant epilepsy more accurate and facilitate an earlier consideration of treatments such as epilepsy surgery. Perhaps this paper will also persuade more clinicians to assess the mental health of their patients with seizures and make it more likely that the next ILAE definition of epilepsy will recognise the fallacy of reducing epilepsy to a disease characterised by seizures, and that it will instead fully embrace all aspects of epilepsy (seizure and non-seizure), including the bidirectional relationship between seizures, mental health, cognitive and social problems. Last but not least: This paper may motivate researchers to study whether tackling depression and anxiety therapeutically at the point of epilepsy diagnosis can improve antiseizure treatment outcomes.
References
- Fisher RS, van Emde Boas W, Blume W, Elger C, Genton P, Lee P, Engel J Jr. Epileptic seizures and epilepsy: definitions proposed by the International League Against Epilepsy (ILAE) and the International Bureau for Epilepsy (IBE). Epilepsia. 2005;46:470-2.
- Hesdorffer DC, Ishihara L, Mynepalli L, Webb DJ, Weil J, Hauser WA. Epilepsy, suicidality, and psychiatric disorders: a bidirectional association. Ann Neurol. 2012;72:184-91.
- Rawlings GH, Brown I, Reuber M. Predictors of health-related quality of life in patients with epilepsy and psychogenic nonepileptic seizures. Epilepsy Behav. 2017;68:153-158.
- Fisher RS, Acevedo C, Arzimanoglou A, Bogacz A, Cross JH, Elger CE, Engel J Jr, Forsgren L, French JA, Glynn M, Hesdorffer DC, Lee BI, Mathern GW, Moshé SL, Perucca E, Scheffer IE, Tomson T, Watanabe M, Wiebe S. ILAE official report: a practical clinical definition of epilepsy. Epilepsia. 2014;55:475-82.
- Zhong R, Chen Q, Li N, Zhang X, Lin W. Psychiatric symptoms predict drug-resistant epilepsy in newly treated patients. Seizure 2022, please add bibliographic details.
Hitiris N, Mohanraj R, Norrie J, Sills GJ, Brodie MJ. Predictors of pharmacoresistant epilepsy. Epilepsy Res. 2007;75:192-6.
Markus Reuber, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF
За підтримки добре налагоджених бізнес-моделей розробка нових лікарських засобів для амбулаторного лікування пацієнтів з епілепсією продовжується швидкими темпами. Крім найновіших речовин, дослідження, що лежать в основі їх розробки, дають уявлення про іктогенні та епілептогенні механізми. Хоча наша здатність передбачати, що і для кого буде працювати, як і раніше обмежена, ми отримуємо принаймні деяке уявлення про способи дії, ефективність та профіль побічних ефектів нових методів лікування різних типів епілепсії в ході передмаркетінгових досліджень.
Ця ситуація сильно контрастує із розробкою нових методів лікування епілептичного статусу. Хоча практично кожен препарат, коли-небудь ліцензований для хронічного лікування епілепсії, був випробуваний у цих умовах, більшість досліджень лікування епілептичного статусу проводилося незалежно від процесу розробки препарату. Фінансові вигоди від розробки нових методів лікування епілептичного статусу набагато менш визначені, ніж ті, на які можна сподіватися щодо нових препаратів, що призначатимуться протягом кількох місяців або років - не кажучи вже про те, що існує очевидна необхідність розробки більш ефективних методів «епілептологічної невідкладної допомоги», яка, як і раніше, пов'язана зі значною смертністю або вторинною захворюваністю.
Поки ми все ще чекаємо на появу дійсно нових методів лікування епілептичного статусу, кілька недавніх, повністю фінансованих державою випробувань, принаймні поінформували нас про те, як ми повинні використовувати деякі з уже доступних нам ліків для 40 або близько того відсотку пацієнтів, у яких лікування бензодіазепінами першої лінії не дає результатів (1-3). Ці рандомізовані дослідження були дуже потрібні, але через свій дизайн вони повинні були зосередитися на обмеженій кількості варіантів ліків. Більше того, вони включали леветирацетам (препарат, який не був включен до переліку основних лікарських засобів ВООЗ і тому недоступний у багатьох країнах) і не включали фенобарбітал (з огляду на те, що його застосування у багатьох розвинених країнах скоротилося через можливість викликати пригнічення дихання).
Поки ми продовжуємо чекати на нові та кращі методи лікування епілептичного статусу, мій вибір як редактора з поточного журналу " Seizure" покликаний заповнити деякі прогалини у знаннях про можливості лікування епілептичного статусу, коли лікування бензодіазепінами не допомогло. У систематичному огляді, звичайному та мережевому мета-аналізі Puneet Jain та ін., заснованому на 17 РКД, розглядалися результати, включаючи припинення нападу протягом 60 хвилин, відсутність нападів протягом 24 годин, смерть, пригнічення дихання, що вимагає інтубації, та серцево- судинна нестабільність. Фенобарбітал і леветирацетам у високих дозах виявилися значно кращими за фенітоїн щодо припинення нападів протягом 60 хвилин. Мережа при ранжируванні фенобарбітал, леветирацетам у високих дозах та вальпроат у високих дозах зайняли місця з першого по третє щодо припинення статусу. При попарному порівнянні фенобарбітал був пов'язаний з більш високим ризиком необхідності інтубації та серцево-судинної нестабільності, тоді як леветирацетам мав кращий профіль безпеки, ніж фосфенітоїн. Той факт, що леветирацетам виявився "найкращим з безпеки" препаратом в цілому, може стати додатковим аргументом для включення цього препарату до списку основних лікарських засобів ВООЗ. Тим часом, ті клініцисти, які мають доступ тільки до фенобарбітону, можуть тішити себе тим, що при обережному застосуванні цей найстаріший із протиепілептичних препаратів, який все ще широко використовуються, залишається неперевершеним у плані контролю стану після того, як бензодіазепіни не допомогли.
Література
- Kapur J, Elm J, Chamberlain JM, Barsan W, Cloyd J, Lowenstein D, Shinnar S, Conwit R, Meinzer C, Cock H, Fountain N, Connor JT, Silbergleit R; NETT and PECARN Investigators. Randomized Trial of Three Anticonvulsant Medications for Status Epilepticus. N Engl J Med 2019; 381:2103-2113.
- Appleton RE, Rainford NE, Gamble C, Messahel S, Humphreys A, Hickey H, Woolfall K, Roper L, Noblet J, Lee E, Potter S, Tate P, Al Najjar N, Iyer A, Evans V, Lyttle MD. Levetiracetam as an alternative to phenytoin for second-line emergency treatment of children with convulsive status epilepticus: the EcLiPSE RCT. Health Technol Assess 2020; 24:1-96.
- Dalziel SR, Borland ML, Furyk J, Bonisch M, Neutze J, Donath S, Francis KL, Sharpe C, Harvey AS, Davidson A, Craig S, Phillips N, George S, Rao A, Cheng N, Zhang M, Kochar A, Brabyn C, Oakley E, Babl FE; PREDICT research network. Levetiracetam versus phenytoin for second-line treatment of convulsive status epilepticus in children (ConSEPT): an open-label, multicentre, randomised controlled trial. Lancet 2019; 393:2135-2145.
- Jain P, Satinder A, Cunningham J, Ravindra A, Sharma S. Treatment of benzodiazepine-resistant status epilepticus: Systematic review and Network Meta-analyses. Seizure 2022, please add bibliographic details.
