Markus Reuber, доктор медичних наук, професор, Академічне відділення неврології, університет Шеффілда, Королівська лікарня Халламшира, Glossop Road, Sheffield, S10 2JF
Непередбачуваність нападів є однією з особливостей інвалідизації внаслідок епілепсії. Можливо, тому не дивно, що допомога пацієнтам у подоланні невизначеності є ключовим аспектом ролі клініцистів, які працюють у цій галузі. Невизначеність є центральною рисою багатьох клінічних ситуацій за участю пацієнтів з епілепсією – у дискусіях про причини епілепсії, значення результатів дослідження, ймовірні переваги і недоліки лікування, ризики, пов'язані з різними видами діяльності або довгостроковими результатами. Дійсно, медичним працівникам, для яких борються з невизначеність є непрйнятною, ймовірно, слід триматися подалі від кар'єри в епілептології.
Звичайно, ми знаємо багато речей про епілепсію. Наприклад, ми можемо бути цілком впевнені в діапазоні та внесках різних етіологічних факторів, надійності результатів дослідження, шансах досягнення контролю над нападами та довгострокових результатах на рівні популяції та/або навіть на рівні конкретної когорти пацієнтів. Наше завдання полягає в тому, щоб подолати розрив між цими знаннями і конкретним пацієнтом, наприклад, пацієнтом, якому необхідно вирішити, чи починати прийом протиепілептичних препаратів (ПЕП). Експерти, яким доручено допомагати людям у цьому клінічному сценарії, мають у своєму розпорядженні дані багатьох досліджень (1), але інтеграція цих даних та їх застосування до особистих обставин пацієнта будуть більше спиратися на мистецтво, ніж на точну науку медицини.
Нещодавнє рішення МПЕЛ про те, що клініцисти повинні діагностувати епілепсію після одного нападу за наявності 60% ризику рецидиву нападів, насправді не допомогло при прийнятті рішень про початок протиепілептичного лікування – воно тільки посилило необхідність прийняття рішення. Також було введено числовий поріг (без урахування розміру ризику на рік), хоча точний ризик повторення нападів протягом життя неможливо точно розрахувати для окремого пацієнта.
Одним з важливих кроків до зменшення розриву між різними доказами та індивідуальними рішеннями щодо лікування є статистичне моделювання. Цей підхід може забезпечити числові значення ризику і враховувати ряд потенційно значущих клінічних характеристик пацієнта, що знаходиться під наглядом. Мій Вибір як редактора з поточного журналу «Seizure» - це стаття Laura Jayne Bonnett, яка підтверджує одну з таких моделей (2). Ця стаття слідує підходу моделювання «золотого стандарту» зовнішньої перевірки моделі, розробленої на основі даних з одного набору даних (велике дослідження MESS) (3) шляхом тестування моделі на інших, незалежно зібраних наборах даних (у даному випадку з настільки ж вражаючих досліджень NGPSE, Західна Австралія і FIRST) (4-6). Мій вибір як редактора демонструє, що у пацієнтів з поодиноким або невеликою кількістю нападів, які вперше звернулися за неврологічною консультацією, модель здатна правильно прогнозувати ймовірність виникнення нападів на один або три роки. Базова середня оцінка повторення нападів становила 35,1% і 46,2% у ці моменти часу, але модель продемонструє свою реальну клінічну корисність, коли для створення індивідуальної оцінки ризику буде використовуватися конкретний профіль особистого фактора ризику пацієнта.
Правда, потрібно зробити ще більше роботи (наприклад, з точки зору з'ясування того, яке значення пацієнти надають певному відсотку ризику повторення нападів). Однак надання пацієнтам інформації про їх індивідуальний ризик повторного нападу протягом одного або трьох років, безумовно, має допомогти скоротити розрив між знаннями, отриманими в результаті наукових досліджень, і особистими рішеннями щодо початку протиепілептичного лікування.
References
- Rizvi S, Ladino LD, Hernandez-Ronquillo L, Téllez-Zenteno JF. Epidemiology of early stages of epilepsy: Risk of seizure recurrence after a first seizure. Seizure 2017;49:46-53.
- Bonnett LJ, Kim L, Johnson A, Sander L, Lawn N, Beghi E, Leone M, Marson A. Risk of seizure recurrence in people with single seizures and early epilepsy – model development and external validation. Seizure 2022;94:26-32.
- Marson, A., et al., Immediate versus deferred antiepileptic drug treatment for early epilepsy and single seizures: a randomised controlled trial. Lancet 2005; 365(9476): 2007-2013.
- Hart, Y.M., et al., National General-Practice Study of Epilepsy - Recurrence After a First Seizure. Lancet, 1990. 336(8726): p. 1271-1274.
- Lawn, N., et al., Is the first seizure epilepsy—and when? Epilepsia 2015;56: 1425-1431.
- Musicco, M., et al., Randomized Clinical-Trial on the Efficacy of Antiepileptic Drugs in Reducing the Risk of Relapse after a 1st Unprovoked Tonic-Clonic Seizure. Neurology 1993;43:478-483.
Соціальні мережі
